Вузол · AVI-CE980
Авіценна (Ібн Сіна)
980 н.е. – 1037 · Бухара (Персія) · Ісламський аристотелізм
«Існування — це те, чого не можна визначити.»
Авіценна — універсальний геній: вивчив Коран напам’ять у десять, опанував Аристотеля у вісімнадцять, служив придворним лікарем і візиром, і якось встиг написати «Книгу зцілення» (енциклопедію всієї відомої філософії та науки) і «Канон лікарської науки» (стандартний медичний підручник в ісламському світі та Європі впродовж шестисот років).
Його центральний філософський хід — розрізнення сутності та існування. Сутність єдинорога чітко визначена; чи існують єдинороги — це окреме питання. Існування — це щось додане до сутності, і лише в Богові вони збігаються, бо Бог — це той, чия сутність є існуванням.
Це розрізнення підхопить Тома Аквінський, і воно стане несівним стовпом середньовічної метафізики. Без Авіценни не було б схоластики. Через нього і його наступника Аверроеса ісламський світ зберіг і перетворив грецьку філософію, поки середньовічна Європа ще сиділа у своїй латинській шкаралупі.
// Якщо читати лиш одне
Мисленнєвий експеримент «Летюча людина» (з «Про душу»)
За шістсот років до Декарта Авіценна доводить, що ти знав би про своє існування, навіть не маючи тіла і жодного відчуття.