Бертран Рассел

Рассел був аристократом (графом), логіком, пацифістом, який сів за це у тюрму під час Першої світової, публічним інтелектуалом, Нобелівським лауреатом (з літератури, як не дивно) і найвидатнішим англомовним філософом початку ХХ століття. Разом з Вайтгедом написав «Principia Mathematica» — героїчну тритомну спробу звести всю математику до логіки.

Він — один із засновників аналітичної філософії: переконання, що філософські проблеми великою мірою є проблемами мови й логіки, і що їх можна зробити підконтрольними ретельним логічним аналізом. Його теорія описів показала, як обходитися з реченнями на кшталт «нинішній король Франції лисий» — реченнями, які, здається, ні на що не посилаються, але виглядають осмисленими. Його парадокс Рассела зламав логічну систему Фреґе на шляху до друку.

Він прожив дев’яносто сім років. У вісімдесят виходив проти ядерної зброї. Писав, популяризував, агітував, був одружений чотири рази, скандалізував усіх. Його «Історія західної філософії» — упереджена, помилкова в половині випадків, незмінно захоплива — для багатьох поколінь стала першою зустріччю з предметом.