Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц

Ляйбніц — універсальний геній: дипломат, бібліотекар, гірничий інженер, математик, філософ і (спів)винахідник аналізу нескінченно малих разом із Ньютоном. Їхній гіркий спір про першість отруїв англо-німецькі математичні стосунки на ціле століття.

Його філософія сліпуча й дивна. Світ, твердив він, складається з нескінченної кількості монад: простих, неподільних, нематеріальних субстанцій, кожна з яких містить у собі всю історію Всесвіту з власної точки зору. Монади не взаємодіють; натомість Бог заздалегідь упорядкував встановлену гармонію, щоб усе ззовні виглядало так, ніби все на все впливає. Зі всіх логічно можливих світів Бог обрав створити саме цей, бо в ньому оптимальний баланс багатства й порядку — звідси найкращий із можливих світів.

Вольтер розгромив цю останню ідею у «Кандиді» після Лісабонського землетрусу 1755 року. Космічний оптимізм став анекдотом. Але глибший Ляйбніц — аналітик можливості, достатньої підстави, законів несуперечності — лишається одним із найоригінальніших логіків в історії.