Едмунд Гуссерль

Гуссерль заснував феноменологію: суворе вивчення свідомого досвіду зсередини — до будь-якої теорії чи науки. Його гасло, zu den Sachen selbst — до самих речей — було вимогою, щоб філософи описували, яким є досвід насправді, а не яким його роблять матеріалістичні чи психологічні теорії.

Його метод: редукція (epoché) усіх припущень про те, чи речі дійсно існують «там назовні», й увага виключно до того, як речі являються у свідомості. Свідомість завжди інтенціональна — вона завжди чогось, спрямована на об’єкт. Цю структуру, вірив він, можна описати з математичною точністю.

Гуссерль виховав Гайдеґґера як свого наступника і дожив до того, як той приєднався до нацистської партії й заборонив йому, єврейському професору-емериту, користуватися університетською бібліотекою. Він помер у 1938-му. Його неопубліковані рукописи налічують сорок тисяч сторінок. Феноменологія стала домінантним континентальним методом ХХ століття — Гайдеґґер, Сартр, Мерло-Понті, Бовуар, Левінас — усі вони в певному сенсі гуссерліанці.