Симона де Бовуар

Бовуар стала наймолодшою людиною, що склала французький agrégation з філософії (вона була другою; Сартр був першим, ледь-ледь, і потім вони визнали, що екзаменатори стосувалися її упереджено). Більшу частину життя вона відмовлялася називатися філософом — Сартр у їхній парі носив це звання, — а проте «Друга стать» (1949) є одним із найвпливовіших філософських творів ХХ століття.

Її аргумент, що застосовує екзистенціалістські категорії до жіночого життя, полягає в тому, що «жінка» — не біологічна сутність, а ситуація: соціальна позиція, історично сконструйована, у якій жінок зроблено Іншим щодо чоловічого Я. Народитися жіночої статі — це ще не значить бути жінкою; жінкою стають через тисячі культурних актів. Книга започаткувала другу хвилю фемінізму.

Її «Етика двозначності» (1947) — один із найясніших викладів екзистенціалістської етики, у багатьох сенсах суворіший за власні спроби Сартра. Її пізні мемуари та «Старість» (про старіння) — самі по собі шедеври.