Іммануїл Кант

Кант ніколи не покидав маленького прусського міста Кенігсберга. Він щодня робив ту саму прогулянку — сусіди звіряли за нею годинники. З цього абсолютно звичайного життя народилася найамбіційніша філософська система від часів Аристотеля.

Досягнення Канта — укласти мирну угоду в довгій війні між раціоналістами й емпіриками. Раціоналісти мали рацію щодо існування необхідного, універсального знання; емпірики мали рацію, що воно якось має включати досвід. Кантова відповідь: розум накладає на досвід власну структуру — простір, час, причинність, субстанцію. Ми не лише отримуємо світ; ми його конституюємо. Ми ніколи не можемо знати речей у собі, тільки речі такими, якими вони являються структурованому розумові.

Його етика так само радикальна. Мораль — не про наслідки чи почуття; мораль — про дії з обов’язку за принципами, які можна універсалізувати, — категоричним імперативом. Стався до кожної людини як до мети самої по собі, ніколи лише як до засобу.

Майже кожен філософ після Канта — або його спадкоємець, або супротивник. Часто й те, і те.