Джон Стюарт Мілль

Мілль був сином бентамівського філософа Джеймса Мілля, вихованим за нещадною програмою: грецька у три, латина у вісім, логіка у дванадцять, політична економія у тринадцять. У двадцять він пережив знаменитий нервовий зрив, відновився частково через читання Вордсворта і решту життя пом’якшував похмурий утилітаризм батька до чогось людяного.

В утилітаризмі правильним є той учинок, що приносить найбільше щастя найбільшій кількості. Мілль уточнив Бентама, розрізнивши вищі й нижчі насолоди: «краще бути незадоволеним Сократом, ніж задоволеним дурнем». У «Про свободу» він зробив класичний ліберальний аргумент за свободу думки, слова і способу життя: єдине легітимне використання державної сили проти особи — щоб запобігти шкоді іншим. Написана у співавторстві з його дружиною Гаррієт Тейлор, «Підлеглість жінок» — один із перших великих філософських аргументів про рівність статей.

Майже кожен сучасний демократичний аргумент про свободу слова, свободу совісті чи роль держави сягає Мілля.