Вільям Оккам

Оккам був францисканським ченцем, гострим критиком папської корупції і великим пізньосередньовічним номіналістом — тобто заперечував, що універсальні поняття («червоність», «людськість») відсилають до реальних речей у світі. Існують лише окремі особи. Універсалії — це імена (nomina), зручні ярлики, які ми чіпляємо до пучків подібних одиничностей.

Його ім’я тепер стоїть на бритві Оккама: пояснюючи будь-що, обирай пояснення з найменшою кількістю сутностей. Сам принцип старший за нього, але саме він користувався ним так наполегливо, що той закріпився за ним. Очищений від платонівських Форм і зайвої метафізичної механіки, світ стає пласким, окремим, сучасним.

Бритва — патронесса сучасної науки. Усе, що нагадує оккамівську ощадність — мінімальна довжина опису, баєсівські пріори, «за інших рівних обирай простішу гіпотезу», — це його нащадки.