Жан-Жак Руссо

Руссо — найсуперечливіший з великих філософів. Написав найвпливовіший трактат про виховання — і покинув п’ятьох власних дітей у виховному домі. Оспівував природну доброту людини — і посварився з кожним другом, який у нього був. Винайшов модерну автобіографію — і не міг сказати правди про себе.

Його центральна думка: цивілізація розбещує. Люди в гіпотетичному стані природи — не гоббсівські звірі; вони порядні, самодостатні, вільні. Суспільство — власність, нерівність, порівнювальний погляд інших — це те, що робить нас нещасними. У «Суспільному договорі» він питає, чи взагалі можливе вільне суспільство, і відповідає: лише тоді, коли кожен громадянин однаково віддає себе спільноті — суверенному виразу спільного блага, загальній волі.

Французька революція носила його книги як амулети. Романтизм успадкував його культ природи й почуття. Сучасна демократична теорія досі змагається з загальною волею, яка може звучати або як душа самоврядування, або як зерно тоталітаризму.